На благо

Михайло Іванович Грибоєдов — видатний український драматург і державний діяч, прославлений письменник, який прожив лише 34 роки, але здобув світову славу своїми видатними творами.

Як світ відомо, дата народження Грибоєдова — 16 січня 1803 року. Він народився в сім’ї дворян, у Китаєвському полку на теперішній території Харківської області.

У своїй короткій, але насиченій долі Грибоєдов встиг досягнути багатьох вершин. Але загальновідомою є його трагічна смерть. Дата трагедії, коли загинув Михайло Іванович, — Головащі, Санкт-Петербург, 27 лютого 1829 року. Насправді сама загибель Грибоєдова вболівальниками його таланту вважається величезною втратою для літератури не тільки України, а й усього світу. Великий гуманіст, володіючи неабияким життєвим досвідом та патріотом своєї України та українського народу, у своїх творах передавав людину з усіма її почуттями, пристрастями, проблемами та задумами.

«Як немає України в мірові, немає ні України ні Росії», — говорив Грибоєдов.

Життя та творчість Миколи Грибоєдова

Микола Іванович Грибоєдов був відомим російським драматургом та дипломатом. Він народився 2 липня 1795 року в Мосьці, близько Москви. Батько майбутнього письменника був поміщиком, тому Грибоєдов мав достатньо високий соціальний статус.

У 1810 році він вступив до Харківської гімназії, де почав проявляти талант до літератури. Після закінчення гімназії, Грибоєдов навчався в Московському університеті, де активно відривався від навчання та пристрасті до світського життя. Він також вивчав закордонні мови, що в майбутньому допомогло йому в дипломатичній кар’єрі.

У 1822 році Микола Грибоєдов почав працювати в дипломатичній службі, виїздивши в Іран на посаду дипломата. Там Грибоєдов успішно працював над укладанням торгових угод, але його перебування в Ірані не завжди було спокійним. На жаль, в 1829 році, під час вигідних умов для Ірану, Грибоєдову не вдалося зупинити військові дії, що призвели до російсько-перської війни.

Незважаючи на службові обов’язки, Грибоєдов мав власні творчі плани. У 1824 році була випущена його перша п’єса “Трагедія, яка не відбулася”. Але найвідомішою його творчістю є комедія “Горе від розуму”, яка була випущена у 1825 році. Це було сатиричне зображення російського суспільства того часу, і вона стала великим успіхом.

На жаль, Микола Грибоєдов загинув досить молодим віком. У 1829 році під час втечі від шаха Персії, Грибоєдов був вбитий в Кавказьких горах.

Розум, глибокий погляд на суспільство та чудовий чуття гумору робили Миколу Грибоєдова видатним драматургом. Він залишив по собі не тільки видатні твори, але й глибокий слід в історії російської літератури.

Дата народження та раннє дитинство

Грибоєдов, насправді Миколу Васильовича Грибоєдов, народився 2 липня 1795 року в місті Москві. Його батько, Василь Андрійович Грибоєдов, був державним діячем і високопосадовцем в імператорському уряді.

Українського походження, Грибоєдов виріс в родині зі значною культурною спадщиною. За часів Миколи Грибоєдова, його батько був Генерал-губернатором Новоросійського, Кубанського ї Ніжегородського губёрних правлінь.

Політична кар’єра батька Грибоєдова дозволила сім’ї мати пееспективне життя і доступ до освіти. І ще в дитинстві Микола почав відчувати особливі схильності до літератури та вченьості.

Шлях до успіху та визначні твори

Грибоєдов народився 15 січня 1795 року в сім’ї духівника. Він отримав якісну освіту та відчув велике бажання створювати шедеври літератури. Після закінчення Харківського університету, він почав свою письменницьку кар’єру.

Одним з найвизначніших творів Грибоєдова є його культова комедія “Горе від ума”, написана у 1825 році. Цей твір став не тільки величезним успіхом на тогочасній сцені, а й одним з найяскравіших зразків класицизму в українській літературі.

Грибоєдов також був автором понад 60 віршів, балад, драматичних поем та інших творів, які залишаються актуальними навіть зараз. Його ім’я назавжди увійшло в історію світової літератури.

Трагедія та смерть видатного письменника

Незважаючи на свій талант і успіхи, життя Грибоєдова було коротким і трагічним. 17 липня 1829 року він був наказаний царським урядом послати дипломата до Тебризу у Персію. Цей призначення для нього стало заповітом смерті, оскільки Учений собор Церкви сердечно прозвав його “злющим Белзебулом і молив Бога, щоб смерть, подібна до Авай єго Отеця, настала на нього”.

У Могильному храмі Новодівичого монастиря можна знайти надгробок Грибоєдова, споруджений на згадку про цю трагедію. Біля цього пам’ятника часто збираються його шанувальники, щоб вшанувати його пам’ять та положити квіти.