Що стверджував Аристотель у своїй метафізиці?
У своїй «Метафізиці» він це стверджує теорія не в змозі вирішити проблеми, які вона мала вирішити. Воно не надає зрозумілості подробицям, тому що незмінні й вічні форми не можуть пояснити, як окремі моменти виникають і зазнають змін.
Метафізика, для Аристотеля, була вивчення природи і нас самих. У цьому сенсі він переносить метафізику в цей світ чуттєвого досвіду, де ми живемо, навчаємося, знаємо, мислимо і говоримо. Метафізика — це дослідження буття як буття, яке, по-перше, є дослідженням різних способів використання слова «бути».
Арістотель вважав, що існує чотири типи змін: щодо змісту, якості, кількості та місця. Це породження або знищення; зміна; зростання і зменшення; і рух відповідно. Велика частина фізики присвячена змінам у їх різних формах.
Аристотель висуває теорію матерії, яка в основному складається з наступних тверджень: (i) Матерія заповнює простір, хоча та сама матерія може заповнювати то один простір, то інший. (ii) Це те, з чого, зрештою, складаються всі матеріальні речі.
Природа простору, часу та змін також обговорюється метафізиками. Тісно пов’язане питання стосується сутності причинності та її зв’язку із законами природи. Серед інших тем – як пов’язані розум і матерія, чи все у світі визначено наперед і чи існує свобода волі.
Аристотель розглядає поняття о речовина (ousia) і сутність (to ti ên einai, «те, що мало бути») у своїй Метафізиці (книга VII), і він робить висновок, що певна субстанція є поєднанням матерії та форми, філософська теорія називається гіломорфізмом.