Який хімічний синтез гідрохлортіазиду?
Гідрохлоротіазид синтезують або реакцією параформальдегіду з 5-хлор-2,4-дисульфамоїланіліном у неводному середовищі, або реакцією формальдегіду з 6-хлор-7-сульфамоїл-2Н-1,2,4-бензотіадіазин-1,1. -діоксид у водно-лужному розчині (Deppeler, 1981).
Гідрохлоротіазид синтезується або реакцією пара-формальдегіду з 5-хлор-2,4-дисульфамоїланіліном у неводному середовищі, або реакцією формальдегіду з 6-хлор-7-сульфамоїл-2Н-1,2,4-бензотіадіазином-1 ,1-діоксид у водно-лужному розчині (Deppeler, 1981).
Гідрохлоротіазид є бензотіадіазином 3,4-дигідро-2Н-1,2,4-бензотіадіазин 1,1-діоксид, заміщений хлорною групою в положенні 6 і сульфонамідом у положенні 7.
Гідрохлоротіазид отримують нагрівання 4-аміно-6-хлор-1,3- бензолдисульфонаміду та параформальдегіду у спирті до кипіння та додавання розчину неорганічної кислоти у спирті до реакційної маси, що кип’ятить із зворотним холодильником. Неорганічна кислота може бути або сірчаною кислотою, або соляною кислотою, переважно сірчаною кислотою.
Гідрохлортіазид не метаболізується. Гідрохлоротіазид виводиться із сечею у вигляді незміненого гідрохлоротіазиду. Період напіввиведення гідрохлоротіазиду з плазми становить 5,6-14,8 год. Нирковий кліренс гідрохлортіазиду у пацієнтів з нормальною функцією нирок становить 285 мл/хв.
Гідрохлоротіазид добре переноситься більшістю людей. Найбільш помітним побічним ефектом для багатьох людей є мочитися більше, що й слід очікувати. Таким чином препарат виводить рідину і сіль з організму.