Що є біологічною основою інжективної поведінки голоду та спраги?
Нейробіологія цитокінів Харчова поведінка — годування та пиття — це складний процес, який включає різноманітні психологічні фактори, нейронні механізми, метаболічні процеси та шлунково-кишкові механізми, які передають нервові та гуморальні сигнали до центральної нервової системи (ЦНС).
Відповідь: Біологічною основою потреби голоду та спраги є ті, на які вказують події всередині та поза тілом. Кожен організм має потреби, які викликають потяг і стимулюють поведінку. Це спонукає до певних дій, спрямованих на досягнення певних цілей і зменшує драйв.
Спрага виникає через дефіцит води, що призводить до втрати води з клітин і тканин організму, висихання ротової порожнини і згодом викликає зневоднення. Передній гіпоталамус містить осморецептори, які генерують нервові імпульси як сигнал до спраги та пиття у разі зневоднення клітин.
Отримавши подразник голоду, печінка прискорює метаболізм, щоб забезпечити більше енергії. Це виконується пусковим або латеральним гіпоталамусом (зона збудження) і вентро-медіальним гіпоталамусом (зона контролю). Коли людина відчуває спрагу, виникає біологічна потреба у воді, яка змушує її пити воду.
На почуття голоду впливають кілька біологічних факторів, зокрема гіпоталамус, гормони апетиту, такі як інсулін, лептин, грелін і орексин, і рівень основного метаболізму людини.
Гіпоталамус допомагає контролювати температуру тіла, відчуття голоду та спраги, настрій, статевий потяг, артеріальний тиск і сон.